У своїх спогадах Ірина Михайлівна Коцюбинська зазначала: «У 1905–1906 роках письмовий стіл тата перенесли до вітальні, бо там було більше повітря і сонця. Крім того, ця кімната була більш ізольована. Стіл тата поставили під стіну ліворуч, як заходити до вітальні, під грубку, щоб татові було тепло. За цим столом у вітальні тато написав свої кращі твори. Стілець стояв під грубкою, і тато сидів обличчям до балконних дверей…

На вікнах висіли тюлеві білі гардини з квітами (маки) на круглих чорного дерева карнизах з круглими шарами по боках. Над татовим столом висів портрет Т.Г. Шевченка, сепія у простій білій дубовій рамі, під склом, роботи О. Дегтлера (О. Дегтяря – Авт.).

Поряд з письмовим столом у кутку стояла велика шафа з книжками (на три відділи). На боці цієї шафи, що підходила під лівий бік столу, висів мамин портрет (мама курсистка, з стриженим волоссям, у темній закритій сукні). Фото 24X30 у вузенькій чорній рамі.

Під портретом висіла поштова скринька, зроблена з темно-зеленого картону з намальованим листом. У цій скрині були відділи для поштового паперу, для конвертів та для марок.

На письмовому столі тата стояли такі речі: чорнильниця, спочатку сіра мармурова з веслами та матросом… а пізніше – квадратова чорного мармуру дошка. На ній одна велика чорнильниця з кришталю. Бронзова кришка. Роговий ніж. Грубий, невеликого розміру енциклопедичний словник з ілюстраціями у темно-червоній обгортці. Невеличкі, з білого металу терези для зважування листів та бандеролей».

Далі буде.