І знову спогади Ірини Михайлівни: «Велика шафа з книгами (на три відділи) стояла у простінку між двома вікнами. Проти неї, під тією стінкою, що межує з передпокоєм, у кутку, стояв чорний старовинний комод, вкритий сірою ажурною скатертиною, гаптованою червоним гарусом (троянди). Над комодом висіло прямокутне дзеркало в темній дуже гарній старовинній рамі. Стіни хати (кімнатні стіни – Авт.) були побілені білим вапном без всяких прикрас. Шпалер в цій кімнаті ніколи не було. Але на тому вікні, що виходить на парадний ганок, висіла штора з тоненьких бамбукових прутиків, схожих на солому (китайської соломи, але без малюнків). Ця штора піднімалася догори, скручуючись у рулон.

На другому вікні висів гарної кустарної роботи чотирикутний кошик, у якому був вазон з гарною декоративною квіткою типу бегонії, з великим сіро-зеленим волохатим листям та покрученими червоними грубими та м’ясистими стеблами, що спускалися як гадюки додолу.

Біля столу стояло татове крісло. В кутку – палка-стілець та похідний стілець.

Коли стіл тата стояв під вікном, що виходить на церкву, то під другим вікном стояв мамин маленький робочий столик чорного дерева з відкидною  кришкою та всередині з масою шухлядок, у яких лежали нитки та приладдя до вишивання.

У 1905–1906 роках письмовий стіл тата перенесли до вітальні, бо там було більше повітря і сонця…».    

Історичний P.S. Сьогодні спочивальня подружжя Коцюбинських є складовою меморіального будинку Михайла Коцюбинського. Побачити її можна, завітавши до Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського. Фотофрагменти кімнати додаються до цього повідомлення.

Далі буде.