Ірина Михайлівна продовжує: «… Пізніше, в останні роки життя тата, над ліжком висів темний бронзовий капуцинський (католицький чернечий орден) хрест з розп’яттям на довгому бронзовому ланцюгу. Цей хрест залишився від Марії Максимівни Блоневської, сестри нашої бабуні, та подобався татові, бо був дуже художньо зроблений.

На стіні, що була в головах татового ліжка, висів портрет Юлії Степанівни Дейші, матері Віри Устимівни. Вона була у фаншоні (жіночий головний убір у вигляді плоского чепця з тюлю, мережив, серпанку (легка бавовняна або лляна тканина), оздобленому оксамитовими стрічками і рюшом та пелерині (коротка накидка без рукавів).

Нижче – фото в невеличкій чорній рамці під склом, де сфотографована група: тато, Леся Українка, Олена Пчілка, Михайло Старицький-Черняхівський, Василь Стефаник, Володимир Самійленко (псевдонім Сивенький) та Гнат Хоткевич.

Ліворуч від портрета Юлії Степанівни Дейші, вгорі, висіло фото 24х30 в чорній вузенькій рамці без скла. На фото знята бронзова статуя Меркурія (римський бог торгівлі) з крильцями на ногах. Він стоїть на одній нозі, тримає в руці паличку і ніби летить у повітрі. Скульптура роботи Джованні да Болонья (м. Флоренція).    

До 1905–1906 років письмовий стіл тата, так зване «бюро», спочатку стояло під вікном, що виходить на ганочок. Потім його перенесли під друге вікно, з якого було видно церкву та баштан. Над столом (над вікнами) висів портрет Фердинанда Лассаля (німецький політичний діяч) в сірому паспорту без рамки. 

Також на стіні висів портрет Т.Г. Шевченка. Він сидить у кріслі в чорному сюртуці та білих штанях. Також висів знімок з роботи Т.Г. Шевченка «Державний кулак», зроблений сепією. І портрет Шевченка, і цей малюнок – у скромних гладеньких тонких чорних рамках під склом».

Далі буде.