З ініціативи Наталі Кобринської 1884 року у Станіславі було створене «Товариство руських жінок». «Ми поклали собі метою впливати на розвій жіночого духу через літературу, бо література була вірним образом ясних і темних сторінок суспільного ладу, його потреб і недостатків», - зазначалося в програмних документах новоствореного товариства. 1887 року Наталею Кобринською разом з Оленою Пчілкою за сприяння Івана Франка було видано у Львові жіночий альманах «Перший вінок», що став початком української жіночої періодики. До збірки увійшли твори сімнадцяти письменниць, зокрема Олени Пчілки, Ганни Барвінок, Лесі Українки, Людмили Старицької, Дніпрової Чайки та інших. Це унікальне видання, за висловом Івана Франка, належить до найкращих і найбагатших змістом видань того часу.

Протягом 1893-1896 рр. Наталя Кобринська організувала три випуски альманаху «Наша доля». Навколо цих видань об’єдналося українське свідоме жіноцтво Галичини, Буковини і Наддніпрянської України.

Кобринська успішно наводила мости духовного єднання зі своїми колегами по перу Іваном Нечуєм-Левицьким, Борисом Грінченком, Михайлом Коцюбинським, подружжям Кулішів. Листування західноукраїнської письменниці широко представлене у фондах Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського. Міцні творчі зв’язки Н.Кобринської з літераторами Чернігівщини розпочалися ще в період підготовки «Першого вінка», коли вона запрошує до участі в альманасі Ганну Барвінок. Пізніше Пантелеймон Куліш і морально, і матеріально підтримав Кобринську у справі видання «Нашої долі». Практично повністю ним було профінансовано другий випуск цього збірника.

1899 року Наталя Кобринська здійснила свою давню мрію. Вона взяла участь у роботі ХІ археологічного з’їзду в Києві, відвідала могилу Т.Шевченка, побувала у І.Нечуя-Левицького і М.Коцюбинського. Глибокі враження залишились у письменниці після відвідин гостинного дому Коцюбинських: «…Ви, шановне панство, стоїте передо мною так ясно і виразно, що майже веду з Вами розговори. Та не лише бачу Ваші постаті, але цілу Вашу хату, ніби зачарований в казках замок, котрого двері широко отворяються на прибуттє гостя, де він знаходить все, чого забажає. Комфорт і елеганція Вашого дому довго лишаться в моїй пам’яті, як невисказана сердечність, з якою мене у себе приймали…»

Михайло Коцюбинський запрошував Н.Кобринську до участі упорядкованих ним альманахів «Хвиля за хвилею», «Дубове листя», до яких письменниця надсилала свої твори. Високу оцінку творчості М.Коцюбинського, зокрема його повісті «Дорогою ціною», бачимо в листах Н.Кобринської.

У свою чергу М.Коцюбинський був щирим прихильником белетристичного таланту літераторки і заохочував її до створення великих епічних полотен. Дорогими дарунками для нього стали надіслані письменницею книги з дарчими написами. «Дух часу» ходить у нас з рук до рук і всіма охоче читається. Чекаємо дальших томиків Ваших оповідань».

Творчий шлях письменниці – подвижниці, яка активно вводила своїх співвітчизниць у сферу ідей та інтересів передового європейського жіноцтва завершився 22 січня 1920 р. у м. Болехові.

Тетяна КУЗНЕЦОВА,
зав. відділом літературно-меморіального музею-заповідника М.Коцюбинського