Головна » 2017 » Лютий » 27 » Життя із кулею у серці. До 130-річчя від дня народження Леся Курбаса
Життя із кулею у серці. До 130-річчя від дня народження Леся Курбаса
11:50

«Створити те, чого немає в дійсності, кинути людям фантазію, ідеальне, неіснуюче, але прекрасне – тільки в цьому може бути різниця актора від гарно вишколеної мавпи. А для цього треба розбудити фантазію, виростити їй крила і навчитись літати» (Лесь Курбас). І цю місію – творення прекрасного – геніальний режисер, актор, творець модерного українського театру Лесь Курбас проніс через усе життя, не полишаючи її навіть під час заслання до сталінських таборів. Цими днями ми відзначаємо 130-річчя від дня народження митця, чиє життя, як долі сотень українських талантів, згоріло у вогнищі репресій тоталітарної системи.

Народився Олександр-Зенон Курбас 25 лютого у м. Самборі на Львівщині в акторській родині Степана та Ванди Курбасів (Яновичів). Зростаючи за кулісами театру, знаючи з малечку весь його репертуар, уже в дошкільні роки Лесь разом з дітьми інших акторів намагався створити свій дитячий театр, у якому усе мало бути «інакше, не так, як звикли усі». Ці дитячі слова розсмішили батька, і він зауважив, що для реформи хлопцю необхідні знання.

Хоч родина і не мала великих статків, та батько прагнув дати синові гарну освіту. І першою її сходинкою для юного Леся стало навчання у Тернопільській гімназії. Ще у той час, коли Лесь Курбас був 9-річним гімназистом, у «Літературно-науковому віснику» вийшов його твір з назвою «У гарячці».

Згодом було навчання у Львівському та Віденському університетах. Живучи в Австрії, Лесь часто відвідує театральні вистави, жадібно всотуючи в себе дух європейської культури, переймаючи нові погляди та віяння.

У 1916 році здійснюється давня юнацька мрія Леся Курбаса. Він починає працювати у потужному і демократичному театрі М.Садовського. Здавалося б у такому сприятливому середовищі акторський потенціал митця мав неабияк розвинутися, але натомість режисерська робота більше захоплює Леся і він направляє свої здібності в інше русло, створюючи акторську студію, з якої згодом виріс «Молодий театр».

1920 року з кращих акторів студії Лесь Курбас формує трупу «Кийдрамте» (Київський драматичний театр) з якою починає гастролювати містами Київщини.

Паралельно з театральною діяльністю розвиваються і події в особистому житті митця. Ще будучи 26-річним Лесь починає працювати у театральній трупі Львівського театру товариства «Руська бесіда». Його партнеркою по сцені стає талановита актриса Катерина Рубчакова. Їх високомистецький дует часто грає ролі закоханих. Поступово сценічні почуття захоплюють Курбаса у реальному житті – він закохується у значно старшу за себе і, до того ж, заміжню актрису. Під час гастролей до Кракова 1913 року Лесь наважується освідчитися Катерині Рубчакові, проте актриса лише розсміялася у відповідь. У розпачі Лесь Курбас навіть вирішує накласти на себе руки, але за щасливим збігом подій, куля, котра мала обірвати життя митця, застрягала неподалік від серця. Лікарі врятували життя молодого актора, але куля залишилася поряд з його серцем на все життя, час від часу нагадуючи про себе у хвилини особливої фізичної та емоційної напруги. Можливо, згодом це постійне нагадування про смерть спонукало актора невпинно творити, не спиняти своїх мистецьких пошуків. Тоді ж, у свої 26 років, молодий актор зрозумів, що почуття на сцені не завжди знаходять продовження у повсякденному житті.

Справжнє кохання прийшло в життя Курбаса уже за кілька років. 1917 року було створено «Молодий театр». Для занять студії орендували приміщення на вул. Прорізній. Зранку там займалася танцювальна студія М.Мордокіна, а опісля приміщення займали театрали. Саме тут Лесь знайомиться з 18-річною дівчиною з театральної студії Валентиною Чистяковою. Йому тоді був 31 рік. Ще на першому побаченні Курбас самовпевнено заявив Чистяковій: «Ти будеш моєю дружиною», а ще запропонував їй роль у своєму «Молодому театрові». 6 вересня 1919 року вони одружилися та прожили разом щасливих 15 років.

За спогадами сучасників, Лесь Курбас і його дружина Валентина Чистякова завжди викликали особливу симпатію у оточуючих. Сам Курбас мав надзвичайно привабливу зовнішність: стрункий, високий, з красивими рисами обличчя, пишним темним і густим волоссям та приємним м’яким баритоном. А талант та ерудиція митця, його доброта, чуйність, лагідність разом з цілеспрямованістю та вимогливістю підкорювали усіх. Завжди вишукано вдягнений, зокрема, часто носив капелюх з непростими крисами, довгий плащ, м’який шарф, зав’язаний у кокарду, Курбас справляв враження справжнього європейця, у якого просто не можна було не закохатися.

Не менш привабливою була і Валентина. Акторка Юлія Фоміна згадувала про неї: «Усі в театрі були закохані у Валентину Чистякову. Жінки, чоловіки, молоді, старі. До речі, старих серед нас не було: вся трупа тоді була молодою. Коли ми сходилися одночасно у велике фойє на збори чи репетицію, кожному з нас кортіло сісти так, щоб краще бачити Чистякову. Дивитися на неї було насолодою! Якусь неймовірну силу тяжіння, чарівну привабливість випромінювала вся її істота: кожен рух, поворот, погляд рідкісно виразних фіалкових очей. Були серед акторок красивіші за неї, але ніхто не міг зрівнятися з нею неповторною чарівністю. Море жіночості. Пісня жіночості!».

Особливим явищем в історії українського театрального мистецтва і в житті самого Леся Курбаса стало мистецьке об’єднання «Березіль», котре зібрало довкола себе не лише режисерів та акторів, але й письменників, драматургів, композиторів, мистецтвознавців, учених, філософів, психологів. Створений 1922 року, «Березіль» лише в Києві налічував п’ять театральних майстерень, до того ж його осередки діяли у провінціях.

За перші роки своєї діяльності у майстернях «Березоля» відкривали свій новий театральний шлях актори, режисери, художники, драматурги і театрознавці. Сам же Курбас проявив себе як геніального режисера і художнього керівника, котрий у своїй творчості поєднував рух, слово, жести, музику, світло, характеризації, котрий у кожній п’єсі розкривав ту чи іншу театральну проблему чи актуалізував одвічні проблеми людського буття. Згодом талановитий режисер впроваджує модерні принципи сценічного втілення класичних зарубіжних та українських творів. Особливого розквіту «Березіль» зазнав з переїздом театру до Харкова (1926-1933 рр.). У той час його театр був повністю сформованим, до його складу входили М. Крушельницький, Й. Гірняк, В. Чистякова, Н. Титаренко, Наталя Ужвій, А. Бучма, Олімпія Добровольська, І. Мар’яненко та інші. У цьому періоді, крім закордонної драматургії, на чільне місце виходять п’єси Миколи Куліша, що став найближчим співтворцем і помічником Курбаса в модернізації українського театру.

Проте 1933 Л.Курбаса відсторонили від роботи в театрі, а 9 квітня 1934 р. судова трійка при колегії ДПУ засуджує його до 5 років ув’язнення. Митця засилають під найсуворіший режим і нагляд на В’янь-Губу біля Віг-Озера, згодом його переводять на Медвежу Гору на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу, а ще за якийсь час – на Соловки. Навіть перебуваючи у кремлівських таборах Лесь Курбас продовжує ставити вистави, збираючи театральні трупи з інших ув’язнених. Деякі з вистав, наприклад, «Смерть Тарєлкіна», зіграних ув’язненими набувають ризиковано-актуального змісту в умовах табірної дійсності.

На початку листопада 1937 року до 20 річниці Жовтня Леся Курбаса було розстріляно в урочищі Сандармох серед понад тисячі соловецьких в’язнів. 1957 року митця було посмертно реабілітовано.




QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Категорія: Публікації | Переглядів: 1424 | Додав: Kotia | Рейтинг: 5.0/2 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Гість