Головна » 2019 » Серпень » 7 » Патріарх української літератури: до 200-річчя з дня народження П.О.Куліша
Патріарх української літератури: до 200-річчя з дня народження П.О.Куліша
09:43

На зламі століть, у 1901 році, Михайло Коцюбинський в листі до Панаса Мирного від імені упорядників присвяченого Пантелеймонові Кулішеві альманаха «Дубове листя» писав: «Могучий майстер української мови, творець українського правопису, благородний поет «Досвіток», перекладач Шекспірових і Байронових творів…, автор «Записок о Южной Руси», «Чорної ради» і сили інших коштовних праць має право на нашу велику повагу і вдячність».

Народився Пантелеймон Олександрович Куліш на нашій славній Сіверсько-Чернігівській землі, в містечку Вороніж 8 серпня 1819 року. Рід його – старовинний, козацький, із воронезьких курінних отаманів. Мати, Катерина Іванівна Гладка, сотниківна, теж козацького роду, була дуже мудра, говорила тільки рідною мовою, зберігала в пам’яті незліченні скарби українського слова – старовинні пісні, думи, казки й приказки і мала великий вплив на сина.

Пантелеймон Олександрович з дитинства мав природний хист до науки, філософії та творчості. Його біографія – то частина історії нашого національного руху. П.О.Куліш виявив себе як могутній творець у багатьох сферах української культури: поет, прозаїк, драматург, публіцист, перекладач, видавець.

Ще кирило-мефодіївці, і Куліш в тому числі, в 40-х роках носилися з думкою витворення національної школи, для якої були потрібні підручники рідною мовою. П.Куліш втілив цю ідею в життя і написав «Граматку» для простих людей, котрі бажають просвітити свій розум. У 1861 році Василю Білозерському, близькому товаришеві П.О.Куліша, брату його дружини, вдалося добитися дозволу на видання в Петербурзі українського журналу «Основи». Для невтомного Куліша відкрилось широке поле діяльності. Творчо багатим і успішним для П.Куліша був 1857 рік, з-під його пера вийшов перший український історичний роман «Чорна рада». Якби П.Куліш не написав нічого, крім роману «Чорна рада», то й тоді б він залишився в історії української літератури як велика постать, бо з роману можна дізнатися більше, ніж з багатотомних монографій про Україну.

Пантелеймон Олександрович – автор чудових перекладів зі світової класики Шекспіра, Байрона, Гете, Шіллера, Гейне. Ці книги були видані у Львові, передмову до них написав Іван Франко.

Невелика частина багатющої спадщини П.О.Куліша зберігається у фондах музею М.М.Коцюбинського. Найцінніше – перекладена українською мовою Біблія. Є кілька варіантів поетичного перекладу Святого Письма. Найбільша мрія П.О.Куліша, щоб «Господь сподобив підперти рідну мову Біблією». Боже провидіння підказувало йому, що народ, який має Біблію власною мовою, - вічний і незнищенний. Проте за життя так і не побачив Пантелеймон Олександрович повністю видрукуваної праці. Перше видання Біблії було зроблене Британським біблійським товариством у 1903 році.

На схилі літ Пантелеймон Олександрович разом із дружиною Олександрою Михайлівною поселився в її родовому гнізді – хуторі Мотронівка, де повертається до старосвітсього способу життя: оре землю своїми улюбленими волами, сіє жито, столярує і постійно працює над перекладом Святого Письма.

Серце великого трудівника спинилося 14 лютого 1897 року, якраз на Стрітення.

Кожного року 8 серпня, до свята Пантелеймона, Олександра Михайлівна проводила панахиду на могилі незабутнього чоловіка. Традиційно на панахиду запрошувалися священики, українська інтелігенція, письменники, селяни з навколишніх сіл, добрі друзі та знайомі. Збереглися фотографії тих історичних подій і свідчення в листах дружини П.О.Куліша – письменниці Ганни Барвінок.

Доброю традицією для чернігівських письменників і культурних діячів ще в кінці ХІХ століття було відвідання могили П.О.Куліша в серпні на святого Пантелеймона. Про це свідчить листування Ганни Барвінок з Борисом Грінченком, Михайлом Коцюбинським, Миколою Чернявським, Іллею Шрагом.

Сподіваємося, що 200-річний ювілей письменника буде і сьогодні достойно відзначений, бо він щиро вірив, що прийде час, коли нащадки зрозуміють благородство його трудів і намірів, так і писав:

Не забудеш мене,

Поки віку твого,

Моя нене Вкраїно.

Поки мова твоя голосна у піснях,

Як срібло чисте дзвенить.

П.Куліш «Дзвін»

М.І.Москаленко, завідуюча меморіальним відділом музею-заповідника М.М.Коцюбинського




QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Категорія: Публікації | Переглядів: 84 | Додав: marije4ka07 | Рейтинг: 5.0/3 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Гість