Головна » 2011 » Липень » 20 » На здобуття обласної літературно-мистецької премії ім. М. Коцюбинського Олена Конечна: «Всі мої герої живуть в мені»
На здобуття обласної літературно-мистецької премії ім. М. Коцюбинського Олена Конечна: «Всі мої герої живуть в мені»
21:52
Відома чернігівська письменниця Олена Конечна, авторка багатьох цікавих творів для дорослих і дітей, висунута Чернігівською обласною бібліотекою для дітей ім. М. Островського на здобуття обласної літературної премії ім. М. Коцюбинського.
Її твори добре знають і читають дорослі, діти, підлітки. Письменниця часто відвідує бібліотеку, зустрічається зі своїми читачами, бере участь у різноманітних творчих акціях.
Пропонуємо інтерв'ю з Оленою Конечною під час зустрічі в Чернігівській обласній бібліотеці для дітей ім. М. Островського.

- Яким сьогодні, на вашу думку, повинен бути письменник?
- В усі часи письменник повинен бути, в першу чергу, людяним. Для мене це означає цікавитися людьми і сприймати їх такими, які вони є, без внутрішньої паніки по відношенню до їхніх негативних проявів і без зайвої ідеалізації чогось хорошого. Життя і люди в ньому постійно змінюються: учорашній ворог може завтра стати найкращим другом, і навпаки. Добре, якщо письменник ставиться до цього з розумінням, не проявляє зайвої категоричності, творить як дослідник, а не як суворий суддя.

- Що вважаєте головним для людини, яка пише, друкується і своїми творами навчає чогось інших.
- Щиро вірити в те, що пишеш, і якщо чогось навчаєш, то й самому чинити так, як навчаєш.

- Якщо коротко, двома реченнями - про що Ваші книги? Що ви хочете ними сказати людям?
- В якусь мить хтось із моїх героїв усвідомлює, що він - лише порошинка всесвіту, і відчуває себе маленьким та безсилим. Так і в житті часто буває. Проте я глибоко переконана в тому, що кожна людина має всередині свого єства велетенську силу, тільки не завжди знає, як її віднайти. Своїми творами я надихаю себе і читачів на ці пошуки.

- Україна, патріотизм. Яке Ваше ставлення до цих вічних тем?
- Для мене ці слова святі. Хоча й без зайвого фанатизму. Я спокійно сприймаю критику на адресу тих чи інших вад українців, сама інколи торкаюся цієї теми у своїх творах, бо щиро вірю: в українському народі приховані величезні потенційні можливості, які в силу історичних причин ще не розкрилися. А щоб це стало можливим, потрібно щоразу реально оцінювати ситуацію, приймати рішення щось змінювати у собі на краще і далі методично рухатися в цьому напрямку.

- Як і коли почали писати? Скільки книг написали й видали?
- Писати почала після закінчення біолого - ґрунтознавчого факультету Санкт-Петербурзького держуніверситету, на початку дев'яностих років. Я тоді працювала в Чернігівському обласному комітеті з екології. Просто ходити на роботу було нецікаво, хотілося чогось незвичайного. В юності моїми улюбленими книжками були детективи Конан Дойла, вони часто рятували мене від нудьги. Вирішила спробувати і собі написати щось подібне. Так з'явилося кілька пригодницьких повістей, які я давала читати друзям і знайомим. Деякі з них і дотепер не видані. Потім була робота у ВАТ «РВК «Деснянська правда» і більше двадцяти виданих дитячих книг у співавторстві з Аллою Сокол. Поступово пригодницька тематика творів для дорослих змінилася психологічними студіями. У 1999 році я стала переможцем Міжнародного конкурсу молодих літераторів «Гранослов» за збірку оповідань «На березі дощів». Збірка була видана, і мене прийняли до Національної Спілки письменників України. На сьогоднішній день, крім дитячих видань, маю п'ять виданих книг для дорослих. Серед них перша і друга частини авантюрного роману «За ґратами раю» («З вами цього не трапиться» та «Синдром Роксолани»), детектив «Озброєний янгол» та збірка психологічних оповідань «Час у пригорщах». Є в мене і власна книга для дітей - казка «Копійчині мандри».

- Де Ви знаходите своїх героїв? Як народжується замисел, сюжет майбутньої книги?
- Всі мої герої живуть у мені. Це - мої больові точки, які з'явилися в якісь критичні миті існування, коли враження від пережитого були такими сильними, що психіка не змогла з ними справитися і залишила у таємному сховку для доопрацювання. Вміст того сховку час від часу нагадує про себе, і тоді в уяві з'являються образи, вимальовується сюжет майбутнього твору, виникає непереборне бажання нарешті в усьому розібратися - тобто починає народжуватися книга. Спочатку вона визріває у думках, а потім треба сісти і все записати. Оскільки я людина вразлива та емоційна, мій сховок регулярно поповнюється новими екземплярами пам'ятних вражень, і образи та сюжети час від часу самі вигулькують в уяві.

- Чи є для Ваших книг теми «табу»?
- Я не можу брутально писати про стосунки між чоловіком і жінкою, а також використовувати у своїх творах ненормативну лексику. На жаль, і тим й іншим рясніє сьогодні сучасна так звана модерна література.

- Чи є у Вас авторитети у вітчизняній та світовій літературі? Які Ваші особисті літературні уподобання?
- Ті автори, твори яких я люблю читати, і є для мене авторитетами. У світовій літературі це Ремарк, Макс Фріш, Джейн Остін, Орхан Памук. У вітчизняній: Михайло Коцюбинський, Микола Хвильовий, Ліна Костенко, Юрій Андрухович.

- Ви є номінантом на обласну премію імені Михайла Коцюбинського. Творчість цього видатного земляка для Вас сьогодні - що вона означає?
- Творчість Михайла Коцюбинського, як я її відчуваю, це взірець відданого служіння обраній справі, коли людина як пише, так і живе. Михайло Михайлович писав серцем. У його творах - велика любов до людей і безмежна віра в те, що вони можуть розвиватися і вдосконалюватися. Це мені дуже близьке. А ще я тому з таким пієтетом ставлюся до цього письменника, що він - мій подвійний земляк, адже моє родове коріння на Вінниччині. Там і дотепер живе більшість моїх родичів, туди я в дитинстві щоліта їздила на канікули до бабусі з дідусем, там народилися мої батьки, моя старша сестра, а я в сім'ї - перша чернігівка.

- Ви пишете цікаво не тільки для дорослих, а й для дітей. Ваш діалог з дітьми й підлітками - про що?
- Про доброту й людяність, про любов до рідної землі, про те, як важливо знайти своє місце серед людей і відстояти власну гідність, про красу навколишнього світу, про дружбу і любов, просто про те, що жити - це цікаво!

- Як часто зустрічаєтеся зі своїми читачами? Що вони для Вас значать?
- Буває, що з тих чи інших причин мені не пишеться. Тоді я починаю сама собі нагадувати, що є люди, які чекають моїх нових творів, і змушую себе сідати за комп'ютер. І коли в пам'яті спливають епізоди моїх зустрічей з читачами - тиша в залі, уважні погляди, цікаві запитання, автограф-сесії, слова подяки і побажання писати більше - з'являється натхнення. Людина так влаштована, що хоче відчувати свою комусь потрібність, й оце відчуття, що моя творчість потрібна моїм читачам, рятує мене у хвилини творчих криз. Тому, коли мене запрошують на виступи у школи, бібліотеки, вищі навчальні заклади, йду туди з радістю і хвилюванням: щоразу хочеться, аби зустріч пройшла цікаво, а це - маленький екзамен. Гадаю, що одна-дві творчі зустрічі на місяць - це хороший робочий графік. Тоді є час і для написання творів, і для того, аби тут же, «по гарячих слідах» отримати зворотній зв'язок від читачів: що вже добре, а що ще треба доопрацювати.

- Перший обласний конкурс дитячої літературної творчості «Хай весь світ дивують нині діти неньки України» - чим він був цікавий для Вас?
- Я отримала від нього величезне задоволення! Серед робіт, поданих на конкурс, знайшлося кілька десятків справжніх «творчих перлин», які збагатили мене духовно. Просто диву даєшся, як багато у нас в області талановитих дітей і як оригінально цей талант може проявлятися у літературній творчості.

- Яку книгу ще не написали? Про що б ви хотіли нею сказати людям?
- Я так відчуваю, що ще багато книг не написала, багато ще в чому у житті не розібралася. Для мене робота над книгою - це спроба самотужки знайти відповіді на якісь запитання, які мене хвилюють. Коли обдумую сюжет, характери головних героїв, конфліктні ситуації, то ніби запускаю комп'ютерну програму, яка моделює певні обставини життя. А потім, коли у все це заглиблюєшся, з'являються думки, на які від себе і не сподівався - так, ніби це мої літературні герої мені їх підказують. Буває, що попередній задум в якусь мить летить шкереберть, а те нове, що з'являється - то є відкриття для самого себе. Тому не можу сказати наперед, про що буде моя наступна книга. Задумів багато. Єдине, що знаю точно - ніколи не назву своїм твором текст, не пропущений крізь власне серце. Просто складати докупи слова й речення мені нецікаво.


QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Переглядів: 1422 | Додав: Maysheff | Рейтинг: 5.0/2 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Гість