Серед літературних та культурних діячів Галичини кінця ХІХ – початку ХХ століття визначне місце займає постать талановитого письменника Андрія Чайковського.

Родом Чайковський із Самбора на Львівщині, правник за фахом, романтик за поглядами, різнобічний громадський діяч, автор численних повістей, романів, оповідань. В літературу прийшов, дякуючи підтримці та схвальним відгукам Івана Франка, Михайла Грушевського, Осипа Маковея. Високим моральним авторитетом і духовним провідником для письменника був Андрій Шептицький, з яким він листувався і зустрічався в Самборі.

Ще в юнацькі роки, навчаючись у гімназії, мріяв Андрій Чайковський писати історичні повісті. «Я поклав собі за ціль мого життя переповісти в белетристичній формі здебільшого нашу історію з козацького періоду і тим заповнити цю прогалину в нашій літературі», – згадував сам письменник. І, дійсно, він зробив великий внесок в українську літературу історичного жанру. Бо до цього часу, крім «Чорної ради» П.Куліша та «Захара Беркута» І.Франка, історичної повісті в нашій літературі не було. Як на свій час, Чайковський подавав у своїх творах знання української історії, будив національну свідомість.

Вивчаючи історичні архіви, письменник натрапив на ім’я українського гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Так виник план написання одного з кращих романів «Сагайдачний». «Я упросив пана професора М.Грушевського прочитати рукопис. Він справив мені історичні помилки і порадив зробити з цього матеріалу трилогію, в якій мав би поміститись цілий життєвий шлях гетьмана».

Події, описані в романі, розгортались на широкому просторі України: Галичина – Запорізька Січ – Київ – Крим – Чорне і Азовське моря. Широка панорама життя українського народу об’єднана ідеєю боротьби за державну незалежність, роблять цей роман актуальним для виховання в нашої молоді державницьких патріотичних поглядів.

Збереглося об’ємне і цінне листування Андрія Чайковського з людьми талановитими, близькими по духу. Листувався він і з Михайлом Коцюбинським. Їх поєднувала тепла, щира дружба, спільність поглядів, мріяли зустрітись, але не судилося. В листі від 8 березня 1907 року М.Коцюбинський писав: «Знаєте, я часом заздрю Вам, Вашій енергії і плодовитості. Мене просто дивує , як і коли Ви встигаєте працювати на різних теренах праці і хотів би на власні очі побачити чоловіка, який усе те робить.

Зазвичай факти біографії письменника забуваються, а твори лишаються на віки, вони несуть позитивний заряд великої любові до рідної землі, пошанування гідності людини, що і сьогодні є обов’язковим для кожної нормальної людини, для кожного українця. Серед такої духовної спадщини твори Андрія Чайковського на чільному місці.

Марія Москаленко, завідуюча відділом музею-заповідника М.М.Коцюбинського