Другого дня припало свято — Введення. Хима завилась гарно наміткою, заколола її здоровими шпильками з червоними голівками, взулась у червоні чоботи і подалась за Хомою до церкви на службу божу.

Золото на образах та на ризах у батюшки, палаючі свічки, синій дим ладану, що виповнює вівтар та хмарою літає по церкві, співи, шептання молитов навкруги — все те робить дивне враження на Химу; вона чує, як її серце м’якне, тане, ... Читати далі »

Сьогодні до нас завітала переможниця конкурсу «Розкажи про свій улюблений музей», який ми проводили напередодні Міжнародного дня музеїв. Поділившись своїми фото з відвідин музеїв та зібравши найбільше лайків під своєю світлиною, Людмила Коробко виграла набір фірмових магнітів музею-заповідника Михайла Коцюбинського.

Пані Людмилі дякуємо за активну участь у конкурсі, а всім іншим нашим підписникам та гостям ... Читати далі »

Вечір. Діти вже напилися чаю й гуляють; старше, хлопчик років шести, сидить долі біля шафи й уважно будує з цурпалочків хату. Меншу, по другій весні дівчинку, забавляє нянька, показуючи, як сорока варила дітям кашу. За столом, ближче до лампи, що крізь молочний кльош розливає м'яке світло по хаті, сидить із шитвом мати. Вона рада, що діти втихомирились.

Ой, ті діти! Двоє їх, а такий галас справляють, що аж голова наморочиться. ... Читати далі »

1 червня 2020 року на 82 році життя відійшов у вічність геній української музики, видатний композитор, музикознавець, Герой України, народний артист України, лауреат премії ім. Т.Г.Шевченка, кандидат мистецтвознавства Мирослав Скорик.

Народився майбутній композитор 13 липня 1938 року у Львові. Музика з дитинства увійшла в його життя. ... Читати далі »

Починається літо – час для відпочинку і подорожей. І вже найближчими днями чернігівський музей М.Коцюбинського пропонує усім охочим вирушити у мандри стежками письменника разом з онлайн-проєктом «Мандруємо з Коцюбинськ ... Читати далі »

Ліс ще дрімає в передранішній тиші... Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою. Тихо навкруги, мертво... Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку. Ліс ще дрімає... а з синім небом вже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спахне сяйвом, немов од радощів. Небо міниться, небо грає усякими барвами, блідим сяйвом торкає вершечки чорного лісу...

Стрепенувся врешті ліс і собі заграв... Зашепотіли збуджені листочки, ... Читати далі »